У 2000-му Україна оголосила про масштабні реформи у збройних силах

Військо почали скорочувати, а майно розпродувати. На армійські будівлі, а надто — землю – охочих не бракувало ніколи, а от люди, що десятиліттями мешкали у військових містечках стали тягарем (і для свого відомства, і для місцевих чиновників).

Оце тут є наша петля, яка невідомо звідки взялася і чому вона тут висить, ну напевно для нас, для тих, хто тут залишився.

У цьому військовому містечку, посеред лісу, Валентина – єдина жителька. В однокімнатній квартирі напівзруйнованої двоповерхівки, без води, без тепла і газу, часто без світла й копійки за душею. Чоловік – колишній військовий – на заробітках. Роз‘їхалися звідси й інші офіцери, у чиїх паспортах лаконічна прописка – “військова частина 19-27”.

Насправді військовий комплекс – колись ще з опаленням і водогоном – вже давно здали в оренду. Хто має придбати прописаним тут офіцерам житло, чиновники не знають.

Зашморг невизначеності та страху перед майбутнім дедалі сильніше затягується і на шиях мешканців колишнього військового містечка на околиці Дніпропетровська. На відміну від Закарпаття, тут владі вдається не помічати аж 700 колишніх військовослужбовців. Початок їхньої історії типовий – Міністерство оборони домовилося з Мінтрансом про підпорядкування останньому залізничної військової частини. Згодом люди спробували приватизувати свої помешкання, але їм відмовили. Намагаючись з‘ясувати причину, вони випадково дізналися, що їх немає.

Їх немає, тому що землю Мінтранс передав місту, а сесія міськради визначила 57 гектарів, як промзону, в якій, звісно, не може бути людей, будинків, а отже і приватизації. Більше того, промзона вже поділена між комерсантами і вони планують тут будівництво. Першою ластівкою стала автозаправка за кілька метрів від житла.

Втім, значно більше, ніж таке небажане сусідство, людей хвилює їхнє цілковите безправ‘я. Досі їм не видавали документів на житло та відмовляли у приватизації , бо містечко начебто закрите. Тепер виявляється, відсутність у них ордерів – це у кращому разі чиясь недбалість, у гіршому – свідомий обман.

Вони стукають в усі двері, проте з моменту розформування частини зав‘язався такий складний вузол, що починати його розплутувати зараз, окрім самих людей, не зацікавлений ніхто.

Дніпропетровські депутати здатні знов перетворити 700 мешканців військового містечка з примар промзони на звичайних городян. Щоправда, для цього їм треба визнати помилку, відмінити свої ж рішення та ухвалити інші. Чи захочуть депутати бути такими ж одностайними , як тоді, коли ділили цю землю між бізнес-структурами, невідомо.

Комментарии